Безсмертна пам'ять аварії на ЧАЄС

clock
15.12.2011 10:26

Для сучасного покоління трагедія, яка сталася 26 квітня 1986 року, здається якіюсь далекою і нереально-кіношною. Мало хто з них розуміє і усвідомлює весь жах аварії, яка сталася на ЧАЕС. Але є люди, для яких найменший спомин про Чорнобиль досі відгукується болем у серці. Люди, які бачили, як йдуть з життя їхні колеги і які ризикували собою заради продовження життя на Землі. Величезна кількість людей брали участь у ліквідації аварії, вони поклали свої сили і своє здоров'я на вівтар «мирного атома». Один з таких відчайдушних героїв – Олександр Миколайович Задорожний.

З 20 квітня 1988 Олександр Миколайович брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. А з 1991 по 1998 рр.. проходив службу в ДПЧ-2 ЗДПО-3 УДПО Київської області з охорони Чорнобильської АЕС на посаді старшого інспектора.

За період служби Олександр Задорожний був нагороджений медаллю «За бездоганну службу 3 ступеня», пам'ятною нагородою «20 років Чорнобильської катастрофи», нагородою ГУ МНС України в Запорізькій області «За мужність при ліквідації надзвичайних ситуацій».

 

Олександр Миколайович, Ви усвідомлювали небезпеку того, що Вас очікує в Чорнобильській зоні?

Всі ми дорослі люди і всі ми розуміли, на який ризик ми йдемо. Це тільки необізнані люди кажуть, що радіація у малих дозах корисна, все це нісенітниця. Але всі працювали свідомо. Скажу так, всі чесно виконували свою роботу і обов'язки, не дивлячись ні на радіаційні поля, ні на фон. Якщо за графіком запланована перевірка, то вона виконувалася незалежно від того, небезпечно це для здоров'я чи ні.

 

Як Ваша сім'я відреагувала, коли дізналася, де Ви будете проходити службу?

Болісно, але поставилися з розумінням. Ну, має ж хтось це зробити. Природно, всі переживали. Дочка, коли її запитували, де твій тато, відповідала: «Тато на війні!» (сміється). Телеграми слали, загалом, підтримували, як могли.

 

Крім природних складнощів, пов'язаних з наслідками такої аварії, які були труднощі, особливі моменти, пов'язані з вашою роботою?

Нам довелося начитати все з нуля. Розумієте, це постліквідаційний стан, напівзруйновані будівлі, все недоглянуте. Довелося відновлювати все, аж до, вибачте, сантехніки. Роботи було невимовно багато, збирали величезні приміщення буквально по цеглинці. В цілому, наш гарнізон величезну допомогу надав киянам у цьому питанні.

 

Чи багато проживає в Запоріжжі Ваших колег, чи зустрічаєтеся ви, щоб згадати ті часи?

У Запоріжжі проживає багато. Але, так як, люди всі працюючі, більшість працює позмінно, зустрічатися, на жаль, виходить не часто. Ось, зустрічалися на 25-річчя Чорнобильської катастрофи. Була вся ДПЧ-2 по охороні ЧАЕС. Усім колективом, який працював у цій зоні, походили, подивилися, як все змінилося там, згадували ...

 

Чи стежите Ви за тією ситуацією, що розгортається зараз в Японії, і чи можете ви провести якісь паралелі з трагедією в Чорнобилі?

У Японії ситуація зовсім інша. Японія – це зовсім інший менталітет, інші люди. Там сверхдісціпліна, повага до всіх і всього. Нам до японців далеко. У нас причина аварії вже неодноразово розписувалася. Це була і проектна помилка, та й тоді заступила комсомольська молодіжна зміна. І, плюс, обставини так склалися. Хоча працівники ЧАЕС працювали самовіддано, але потрібно визнати, були помилки оперативного персоналу. Пройшло вже багато часу, ми повинні це визнати.

 

Останнім часом все більш популярними стають екскурсії в район Прип'яті, Чорнобиля. Як ви ставитеся до такого роду інтересу?

Та хай дивляться! (сміється) Є, звичайно «брудні місця», та якщо зовсім не терпиться, потрібно правильно вибрати маршрут. Що б не було сталкерів, які будуть бродити по всіх кутках. Вже проведена дезактивація, так що багато чого можна показати. Але не все, є ще досить забруднені місця. Ну, іноземців і туристів зазвичай тягне туди, куди не можна. Пам'ятаю, був у нас випадок в 1988 році, співробітник наш прийшов з гордістю і сказав: «Я через монтажний отвір заходив в саркофаг!». Я його запитав: «Ну й навіщо?»... Пішли ми на обід, а там стійки радіаційного контролю, так костюм його дзвенить повністю, дозу величезну отримав.

Так що, до такого роду екскурсій ставлюся нормально, за умови, що туристи правильно виберуть маршрут та вирішать для себе, чи потрібно їм це.

 

Хотіли б ви частіше повертатися, дивитися на ті місця, де провели досить трагічний відрізок часу?

Так, Ви знаєте, тягне. Не часто, звичайно виходить, але коли видається можливість, намагаюся відвідувати, так би мовити, «місця бойової слави». Не дивлячись на всю трагіку місця, все таки тягне ...

Навіть вийшовши на пенсію, Олександр Миколайович не змінив професії. На даний момент, будучи підполковником внутрішньої служби у відставці, він працює на Запорізькому масложиркомбінаті. Там він займає посаду інструктора з протипожежної профілактики.

Як бачимо, люди, що пройшли вогонь і воду, назавжди залишаються вірними своєму покликанню, яким би не легким і небезпечним воно не було.

Схожі матеріали