ГоловнаГерой рятівник27 Вересня, 2011р.
 Версія для друку

Герой-рятівник року 2010

Опубліковано: 27.09.2011, 16:10

  2006 рік 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2010 рік 2011рік


Всеукраїнська акція "Герой-рятувальник року"

Правоохоронці прийшли на допомогу

geroy01_10

Любителю підводного лову Олександру Собакарю не пощастило: пішов з вудкою на дніпровський лід і провалився. Самотужки вибратися не зміг і заволав про допомогу. На щастя, його крики почув співробітник Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області Володимир Аксютін, який ніс чергування на насосній станції. Миттєво оцінивши обстановку, він покликав на допомогу колегу - Анатолія Чучко. Втім, підійти близько до потопаючого не вдалося - лід тріскався під ногами правоохоронців. Час уже йшов на лічені секунди - рибалка, навіть утримавшись на поверхні, міг померти від переохолодження. Тому Анатолій Чучко ліг на кригу і поповз до промоїни. Вкінець знесиленого рибалку витягли на берег. У приміщенні насосної станції врятованому було надано першу допомогу.

Обидва рятівники - люди скромні і небагатослівні. За плечима у обох великий життєвий досвід. У ДСО Володимир Аксютін працює понад шість років. Колишній слюсар Анатолій Чучко у службі охорони відносно недавно - лише півтора року. Наразі вирішується питання про заохочення обох вартових. Та чи не найкраща нагорода - врятоване життя людини.

Олександр Безверхий отримав державну нагороду


 

23 лютого з нагоди Дня захисника Вітчизни у МНС України відбулася церемонія нагородження мужніх, відважних, хоробрих і відчайдушних громадян нашої країни, гідних високого звання «рятівник». З рук Міністра Володимира Шандри наш земляк, житель м. Приморськ Запорізької області Олександр Безверхий, отримав державну нагороду – медаль «За врятоване життя».

Нагадаємо, що 4 травня 2009 року цей мужній чоловік врятував життя трьом рибалкам. Їхній човен перегорнувся метрів за 200 від берега, а температура води в морі на той час складала десь 10-12 градусів. Навряд чи б їм вдалося виплисти, якщо б не підоспів Олександр Безверхий. Завдяки відчайдушним діям Безверхого троє рибалок уникнули

страшної смерті в холодній морській стихії.

Після цього випадку наш рятівник захворів на запалення легень. Два тижні проболів. Переболіла й вся його родина. Але й зараз Олександр стверджує, що зробив би те саме, якщо б знову потрапив у подібну ситуацію.

24 лютого Олександр Безверхий зустрівся з представниками обласних ЗМІ. На прес-конференції в Головному управлінні МНС України в Запорізькій області він ще раз згадав події 4 травня і відповів на всі запитання журналістів. Скромний Олександр героєм себе не вважає. Він зовсім спокійно розповідає про свій подвиг. Говорить, що його робота вже 20 років пов’язана з морем. Був він і інструктором з плавання, і рятувальником на пляжі. Тому надавати допомогу потопаючим йому доводилось і раніше, хіба-що не в таких екстремальних умовах.

Рятувальник на все життя


 

geroy05_10

Навіть поза службою рятувальники МНС проявляють неабиякий професіоналізм та мужність.

Прапорщик служби цивільного захисту Микола Ількович Хома в ніч з 8-го на 9-те березня врятував життя мешканцю с. Степне Запорізького району. Командир відділення 1-го караулу державної пожежної частини №27 з охорони ВАТ «Запоріжкокс» Микола Хома знаходився вдома на лікарняному. Він та його родина вже мирно спали, коли задзвонив телефон. А вночі – це завжди тривожний знак. Жінка Оксана схопила слухавку і перелякано сказала чоловікові: «У сусідів пожежа. Твоя допомога потрібна!». Микола, не гаючи ані хвилини, одягнув, що перше під руку потрапило і кинувся на вулицю. Горів будинок, як-то кажуть жителі Степного, неблагонадійної родини. Господарка та її співмешканець ведуть аморальний спосіб життя. За свідченнями односельців, вони постійно випивають, а за комунальні послуги не платять. Електрику їм вже давно відключили. Тому на порятунок їхнього будинку більшість сусідів не поспішали, бо вважають, що рано чи пізно він все одно згорить.

Коли Микола прибіг на місце події, тут були два його сусіда: начальник спецвідділу Запорізького слідчого ізолятору Дмитро Кандибко та молодший інспектор Вільнянської в’язниці №55 Ігор Куксов. Чоловіки готові були допомогти. Микола організував операцію по гасінню пожежі.

Хазяї палаючої оселі встигли вибігти з приміщення. Про те, що там залишився їхній товариш, який напередодні зайшов хильнути з ними чарочку, вони спочатку забули. На щастя, все-таки згадали і почали благати чоловіків, аби ті витягли бідолаху.

Микола діяв дуже швидко. Він приєднав шлангу для поливу до колонки питної води, щоб можна було хоч якось зупинити вогонь. Озброївшись ручним ліхтарем, Микола увійшов до палаючого будинку. Але через сильне задимлення він майже нічого не бачив, очі різало, дихати було нічим. Проте це не зупинило мужнього рятівника. Десь 3-4 хвилини потому він знайшов на підлозі чоловіка і гукнув сусіда Ігоря, щоб допоміг його винести. «Я не бачив, в якому стані був потерпілий, - згадує Микола, - тому розумів, що треба бути з ним дуже обережним. Він міг сильно обпіктися, тому ми намагалися якомога акуратніше винести його на свіже повітря». Микола встиг досить вчасно. Адже чоловік отримав отруєння продуктами горіння, очі були відкриті, але не реагували на світло ліхтарика, він ледве дихав. За лічені секунди він міг втратити свідомість і більше ніколи не прийти до тями. Завдяки рішучим діям Миколи Хоми, він залишився живим.

Тим часом на місце події прибули вогнеборці та швидка допомога. Перші загасили пожежу, а от від медиків постраждалий втік з лікарні на третій день. Подякувати своєму рятівнику чоловік мабуть не вважає за потрібне. Односельці розповідають, що він тільки дуже образився на товаришів, які забули його у палаючому домі.

Микола Хома вже 13 років працює в пожежній охороні. Через трагічний випадок він ще в дитинстві зрозумів, що стане пожежним. В будинку його батьків виникла пожежа. Рятуючись від вогню, родині довелось вибігати на вулицю, хто у чому був. Батько дуже застудився, захворів двостороннім запаленням легенів. Хворобу чоловік не переніс і Микола у 8 років залишився без тата. Тоді хлопчик зрозумів, що тепер його мрія – стати пожежним, долати страшну стихію вогню і рятувати людей.

Микола Хома народився і жив у Львівській області. Після армії його чекало розчарування – вакансій в пожежній охороні не було. Парубок працював водієм, потім став наладчиком холодильного обладнання. Але доля, як-то кажуть, взяла своє. Одного разу Микола приїхав у гості до двоюрідного брата в Запоріжжя. Тут і здійснилися мрії молодого Хоми. Він зустрів дівчину, з якою захотів пов'язати життя. Тоді переїхав до коханої у Запоріжжя. Тут і улюблену роботу знайшов. 9 років займався пожежно-прикладним спортом, волейболом, настольним тенісом. Але своїм найголовнішим хобі і сенсом всього життя вважає родину. Тепер у 40-річного Миколи Ільковича двоє доньок: Ілона та Діана. «З ним завжди спокійно. Він всім допомагає, нічого не боїться, ніколи не залишить людину в біді. – Розповідає жінка Оксана. – Звичайно, я хвилююсь. Небезпечна у нього робота. Але я пишаюсь своїм чоловіком». Захоплюються татом і донечки. Його часто запрошують у школу на відкриті уроки, де він розповідає про свою почесну професію.

Указом Президента України № 901/2010 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня рятівника» державною нагородою – медаллю «За врятоване життя» було нагороджено Миколу Хому. Під час урочистостей у м. Києві Т.в.о Міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Михайло Болотських вручив нагороду відважному герою

 

 

Героїзм – «сімейна риса» родини Предко


 

geroy06_10

У суботу 17 квітня житель Запорізької області Володимир Предко врятував життя своєму родичу. На вихідні Володимир приїхав допомогти матері по господарству в с. Карла-Лібнехта, що в Розівському районі.

О пів на 7-му годину ранку в приватному будинку по вул. Інтернаціональній через коротке замикання вибухнув старий ламповий телевізор. Вогонь почав швидко розповсюджуватися кімнатою. Господар оселі Сергій Єрмак вибіг надвір, набрав відро води і повернувся до задимленого будинку. Цю

картину спостерігала у

вікно сусідка. Кілька хвилин потому жінка почала хвилюватись, адже Сергій більше не виходив на вулицю, а всередині вирувало полум’я. Тоді жінка побігла за допомогою.

Володимира Предко розбудила мати і сказала, що горить будинок її двоюрідного брата. Чоловік, не роздумуючи, підскочив, одягнув, що перше під руку потрапило і побіг до

сусіднього будинку. Густий дим і язики полум’я не злякали Володимира. Він знав, що всередині чоловік, якого він повинен врятувати. «Я тоді, навіть, не думав, що в небезпеці мій родич, - згадує рятівник, - по-перше, ми не підтримуємо зв’язок, а по-друге, я пішов би в будь-якому разі, не важливо, чужа то людина, чи ні. Кожен на моєму місці зробив би так само», - впевнений Володимир. Проте це не так. Навпаки, досить часто люди не поспішають на допомогу один одному і не співчувають чужій біді. На щастя Сергія Єрмака, Володимир виявився мужнім, сміливим і небайдужим чоловіком. Він, не гаячи ані хвилини, увійшов до будинку. Але через сильне задимлення добровільний рятувальник майже нічого не бачив, очі різало, дихати було нічим. Він швидко зорієнтувався, ліг на підлогу і поповз далі, гукаючи Сергія. Кілька

хвилин потому він почув тихі звуки. Сергій намагався відгукнутися, кричати він вже не міг. Бідолага отримав численні опіки, в тому числі й дихальних шляхів, тому навіть не міг покликати на допомогу. Володимир поповз на звуки і навпомацки знайшов на підлозі Сергія. Тоді він швидко підхопився і витягнув постраждалого на свіже повітря. Тільки тоді Володимир зателефонував на «101», викликав рятувальників та попросив направити швидку.

Володимир встиг досить вчасно. Врятований вже ледве дихав. За лічені хвилини він міг втратити свідомість і більше ніколи не прийти до тями. Завдяки рішучим діям Володимира Предко, чоловік залишився живим.

Зважаючи на те, що найближча пожежна частина знаходиться в смт Розівка, а тому при всій оперативності, рятувальникам знадобиться деякий час, щоб доїхати до місця події, сусіди вирішили рятувати будинок бідолашного погорільця. Володимир, а також місцеві жителі Валентин Коробка та Михайло Танчин організували гасіння пожежі. Вони приєднали шланги для поливу до колонки питної води і зупинили вогонь. Після чого відчинили в домі всі вікна, щоб провітрити. Звичайно, будинок потребує ремонту, але жити там можна. Тим часом прибула пожежна варта і медики. Бійці МНС провели розвідку і винесли з кімнати ще одного мешканця оселі - кошеня. Виявилося, тварина злякалася вогню і сховалася. Пожежні здійснили проливку, щоб попередити повторне займання. Врятованого 48-річного Сергія Єрмака з діагнозом термічний опік обличчя, рук, верхніх дихальних шляхів І-ІІ ступенів госпіталізували до Розівської ЦРЛ.

«Ризик, на який я пішов, я усвідомив тільки хвилин через 30 після того, як все скінчилося, - розповідає Володимир Предко. – Але, якщо б знову виникла в моєму житті аналогічна ситуація, я повторив би свій вчинок. Мама тільки дуже розхвилювалась». Але ж, як виявилось, героїзм – це невід’ємна риса характеру родини Предко. Старший брат Володимира Микола у віці 15-ти років у тому ж селі Карла-Лібнехта врятував на пожежі двох сусідських хлопчаків. Тоді підліток-рятівник отримав грамоту. «В той момент я дуже пишався своїм братом», - ділиться Володимир. Навіть, мріяв стати рятувальником… Хлопці виросли і дитячі мрії забулися. Зараз Володимир працює будівельником. Але доля, як-то кажуть, взяла своє. Володимир врятував життя людині. Брат, сестра і кохана дівчина пишаються мужнім чоловіком. Мати Валентина Пилипівна розповідає, що 28-річний Володя завжди любив ризик, екстремальний відпочинок і ніколи нічого не боявся. А ми, в свою чергу, дякуємо Валентині Предко за виховання таких чудових дітей, гідних громадян нашої країни.

Хлопчик врятував життя своїм батькам


 

1 травня близько першої години ночі сталася пожежа на вулиці Гагаріна в місті Бердянськ. Загоряння виникло в приватному трикімнатному будинку. В ньому проживає чоловік, дружина та їхній 13-річний син. На момент пожежі хлопець знаходився в окремо прибудованій будівлі і дивився телевізор. А батьки пішли відпочивати до своєї кімнати в будинок. В якусь мить син відчув дивний запах та подивився на вулицю. Затамувавши подих, він побачив, що з будівлі, де знаходились батьки, йде сильний дим. Хлопчик не розгубився і одразу зателефонував до своєї бабусі, яка проживала неподалік від них, та почав кликати на допомогу. Після розмови з онуком занепокоєна бабуся викликала рятувальників. На місце події прибуло 5 бійців МНС. Вони знайшли в задимленому приміщенні подружжя та вивели їх на свіже повітря. Завдяки оперативним та вмілим діям рятувальників, пожежу було швидко ліквідовано.

В ході слідства було встановлено, що загоряння виникло в приміщенні ванної кімнати. Ймовірно, причиною займання стало необережне поводження з вогнем в стані алкогольного сп’яніння. Як з’ясувалось, чоловік палив у ванній кімнаті і кинув недопалок у відро, від чого почало тліти сміття. Ванна була обкладена кахельною плиткою, тому полум’я не розповсюдилось на інші приміщення, але будинок заповнило їдким димом.

Тільки завдяки тому, що хлопчик помітив пожежу та одразу повідомив про неї, його батьки залишилися живі.

Відважний сусід врятував життя хлопчику


 

10 травня о пів на десяту ранку під час пожежі сусід врятував життя шестирічному хлопчику. Займання виникло в одній з квартир житлового будинку на вулиці Морозова в місті Бердянськ.

Зі слів жителів дев’ятого поверху, вранці вони відчули запах диму на сходовій клітині та одразу викликали рятувальників МНС і «швидку». 53-річний Олександр Мочалов зайшов до задимленої квартири та почув крики малечі. Він одразу почав шукати дитину в задимленому приміщенні та знайшов на лоджії. Переляканий хлопчик лежав на ліжку під ковдрою. Відважний чоловік взяв малого на руки та виніс на свіже повітря. До прибуття рятувальників, сусіди залили водою палаючу тумбочку, яка стояла на кухні. Каретою швидкої допомоги постраждалого

доставили до дитячої міської лікарні з діагнозом отруєння чадним газом. Загрози життю вже не було.

Зі слів власниці оселі, її онук під час святкових днів знаходився у неї в гостях. Вона вийшла на деякий час з квартири, а у цей момент сталася пожежа.

Ймовірно, причиною займання стало коротке замикання електропроводки мікрохвильової пічі.

 

Підліток врятував 7-річного хлопчика


 

3 червня о 16-й годині в смт Андріївка Бердянського в ставку ледь не загинув 7-річний Самір Зубков. Хлопчик під час купання в необладнаному місці пірнув та не винирнув. Це побачив учень 8-го класу Андріївської школи 13-річний Євген Глазатов. Він в той час відпочивав з друзями на ставку. Підліток, не гаючи ані хвилини і ризикуючи власним життям, кинувся у воду та витягнув дитину на берег. Малий вже починав втрачати свідомість, але Євген не розгубився та зробив йому штучне дихання. Тільки завдяки сміливим та рішучим діям Євгена маленький Самір залишився живим.

 

Сергій Бугрим протягом 30 хвилин надавав першу допомогу врятованому ним хлопцеві та повернув його до життя


18 липня 24-річний продавець магазину побутової техніки «Елена» Сергій Бугрим, відпочиваючи з друзями на кар'єрі (так в народі називають водойму поблизу с. Шевченкове Пологівського району) вряту

вав хлопця, який тонув. Кар'єр – улюблене місце відпочинку Сергія і його друзів, тому в спекотні дні вони досить часто їздять туди

купатися. Тієї неділі після роботи вони також поїхали на ставок. Вийшовши з машини, Сергій разом з товаришем Владом одразу пірнули у воду охолодитися. А коли винирнули, побачили, що неподалік тоне молодий хлопець. Інший намагається втримати його на воді. З берега на допомогу кинувся ще один чоловік. Сергій з Владом також попливли до потопаючого. Всі разом вони витягли потерпілого на берег, хтось викликав «швидку», інші намагалися зосередитись і згадати, що потрібно робити в таких випадках. А Сергій

взяв ініціативу в свої руки і почав відкачувати потерпілого, який встиг наковтатися води. Він перевернув хлопця, щоб вийшла вода з легенів, зробив непрямий массаж серця та штучне дихання. Той отямився, відкашлявся. Сергій одразу заговорив з постраждалим, аби той знову не втратив свідомість. Врятований встиг розповісти, що звати його Володимир Кобиляшний. Хлопець, на вигляд років 20-22, зізнався, що на пляжі вживав алкогольні напої, після чого пішов купатися. Він хотів перепливти кар'єр та не зміг, схопила судома. Спочатку він сам намагався дістатися до берега, а потім почав кликати на допомогу. На цьому розповідь Володимира обірвалася, бо він знову відключився.

Сергій не втрачав надії врятувати бідолагу. Він продовжував надавати першу допомогу. До прибуття карети «швидкої» Володя ще не раз приходив до тями і знову втрачав свідомість. Сергій не здавався, руки боліли, серце колотало, але він знову і знову повертав хлопця до життя. Сам Сергій зізнається, що діяв тоді інтуїтивно. Знання, як діяти в екстремальних ситуаціях, в його голові відклалися ще зі школи. Також він бачив по телевізору, як надають першу допомогу. Сам же він вперше спробував на практиці оживити людину. І, на шастя, в нього вийшло. В ті хвилини новоспечений герой подумки наказував сам собі: зроби все можливе, не бійся зробити щось не так! «Ставок знаходиться за 25 км від Полог, тому «швидкої» довго не було, - згадує Сергій, - я вже почав по-справжньому хвилюватись, що він не дотягне до приїзду лікарів. Але знав, що ні в якому разі не покину його».

Автомобіль швидкої допомоги прибув на місце події приблизно хвилин через 30. Весь цей час Сергій не залишав хлопця. Медики поміряли врятованому тиск, вкололи укол і забрали його до центральної райлікарні. Лікарі підтверджують, що Володя залишився живим тільки завдяки наполегливим та рішучим діям Сергія Бугрима. Сміливий парубок, коли повертався з кар'єру додому, заїхав по дорозі до лікарні дізнатися, як почувається врятований. Зрадів, коли почув від медиків, що той вже проситься додому.

Мати Сергія дізналася про подвиг сина з газети «Пологівські вісті». Скромний герой ні кому не розповідав про свій мужній вчинок. На щастя, того дня на пляжі Сергій відпочивав разом із своєю дівчиною та братом, який і розповів журналістам цю історію. «Тепер нам не страшно купатися навіть вночі, якщо ти поруч», - говорять друзі Сергію. Родичі, звичайно, пишаються Сергієм, але стверджують, що не здивовані, адже він просто не міг поступити інакше.

В Головному управлінні МНС України в Запорізькій області готуються документи на подання Сергія Бугрима на участь у Всеукраїнській акції «Герой-рятувальник року».

Сергій Стеля врятував на пожежі хлопчика і почав нове життя.


 

21 липня стало доленосним днем в житті запоріжця Сергія Стелі. Сусіди недолюблювали молодого самотнього чоловіка, бабульки у дворі, де виріс Сергій, завжди звали його хуліганом та невдахою. А тут ще й на роботі проблеми почалися. Сергій звільнився. Того дня він сидів надворі, пив пиво на лавочці у холодочку і думав, як пережити чорну смугу в своєму житті. Хто б міг подумати, що чуже горе стане переломним моментом в його долі. Невеселі думки Сергія перервали крики людей. Він підхопився і зрозумів, що в сусідньому будинку (пр. Радянський в Хортицькому районі) виникла пожежа. Сергій одразу кинувся на допомогу.

Загорання виникло в одній з квартир на 7-му поверсі багатоповерхівки. На момент пожежі в оселі мешканців не було. Вогонь швидко поширювався на поряд розташовані квартири. Через деякий час займання перекинулося на сусідський балкон. За лічені хвилини нещадне полум'я охопило 6 квартир. Весь будинок опинився у їдкому диму. В під'їзді до Сергія підійшов його давній товариш Олександр і попросив допомоги. Він був на милицях, нещодавно зломав ногу і самотужки мало що міг зробити. «У мене квартира горить, допоможи винести хоча б оргтехніку», - звернувся Сашко. Сергій Стеля не залишився байдужим і вирішив, не дивлячись ні на що, допомогти товаришу. Він забіг до його квартири і почав виносити речі. Осередок пожежі був на балконі. Сергій набрав миску води і хотів загасити вогонь. Раптом крізь тріскіт почув крики і плач дитини з верхнього поверху, куди вже також почали вириватись «пекельні язики». Не вагаючись, чоловік переліз з балкона 7-го поверху на балкон 8-го поверху та почав шукати дитину. Згадуючи той момент зараз, Сергій навіть не розуміє, як йому вдалося подолати свій страх та перелізти на верхній балкон. Опинившись всередині квартири, він почав шукати дитину. Переляканий хлопчик забився у кут і боявся поворушитись. Оселя була повністю у диму. Почали лопатися вікна. Сергій відчував, що не може дихати і в будь-який момент може втратити свідомість. А хлопчик, знаходячись у шоковому стані, не хотів йти. Сергій взяв себе в руки, поговорив з малим і заспокоїв його. Кілька хвилин потому 9-річний Антон погодився йти зі своїм рятівником, знайшов ключі, віддав їх Сергієві. Майже навпомацки Сергій, держачи за руку малого, добрався до вхідної двері квартири, відчинив її та виніс дитину на свіже повітря. На сходовій клітині відважний чоловік зустрів рятувальників, яким повідомили, що в квартирі може бути дитина і вони були готові виламувати двері. Сергій передав врятованого хлопчика, який встиг надихатися диму, лікарям швидкої допомоги і пішов. Малого з отруєнням продуктами горіння госпіталізували до 5-ї дитячої лікарні.

Рятувальники МНС майже 3 години боролися з вогняною стихією і ліквідували масштабну пожежу. Ймовірно, причиною займання стали дитячі пустощі з вогнем. Очевидці події розповідають, що нібито бачили, як діти запускали з балкону будинку підпалені паперові літаки. Можливо, один з таких літаків й підпалив домашні речі на сусідньому балконі. Обставини події встановлюються, за фактом ведеться слідство.

Наступного дня Сергій Стеля знайшов роботу. Тепер він працює на підприємстві «Путник» вантажником. «Цей випадок змінив моє ставлення до життя, - говорить Сергій, - і, здається, чорна смуга закінчилася. Я готовий почати жити з чистої сторінки». Батьки врятованого хлопчика не виходять на зв'язок із Сергієм. Він же говорить, що не чекає подяки від них. «Люди пережили такий стрес, згоріла квартира, вони мало не втратили сина. Я просто бажаю, щоб у маленького Антона все було гаразд. Це назавжди залишиться в моєму серці. А я здобув найголовніше того дня: тепер я знову хочу жити»...

В Головному управлінні МНС України в Запорізькій області готуються документи на подання Сергія Стелі на участь у Всеукраїнській акції «Герой-рятувальник року».

Пенсіонер МНС врятував свого товариша.

 

dep_31_08_10_1.jpgДо прес-служби Головного управління МНС України в Запорізькій області надійшов лист. Жителька м. Енергодар Ганна Скороспєлова звернулася з проханням подякувати через відомчу газету мужньому чоловікові, який цього літа врятував життя її 50-річному батькові.

Сталося це у Бердянську. Дмитро Скороспєлов тільки-но переніс операцію на судинах і

знаходився на реабілітації в санаторії «Бердянськ». Його сусідом був пенсіонер МНС Олександр Капканець. Чоловіки якось одразу знайшли спільну мову і потоваришували. На щастя, того спекотного дня, 6 серпня, вони також були разом, грали у карти на

dep_31_08_10_2.jpg

пляжі. Згодом Дмитро Скороспєлов пішов купатися в море. Кілька хвилин потому його товариші Олександр Капканець та Іван Шебутняк вирішили до нього приєднатися. Одразу не помітили Дмитра у воді. Але не злякалися, бо Дмитро працює інструктором з плавання. «Мабуть занирнув наш плавець», - пожартували чоловіки. Раптом побачили нерушиме тіло свого друга на поверхні води». Чоловіки кинулися на допомогу, винесли бездиханне тіло на берег. У Дмитра майже не було пульсу. Олександр одразу почав надавати першу допомогу. Коли вода з легень потерпілого вийшла, почав робити штучне дихання. Той прийшов до тями. Тим часом очевидці викликали «швидку». Врятованого забрали до Бердянської лікарні. При чому, Олександр не залишав товариша: він допоміг донести його до карети «швидкої», поїхав у лікарню. Дмитро не розповідав родичам про те, що з ним сталося, не хотів хвилювати рідних. Тому поки Дмитро кілька днів був у лікарні, ним опікувався Олександр Капканець.

Причини нещасного випадку достеменно не відомі. Можливо, Дмитро втратив свідомість через різкий перепад температур, наковтався води або це наслідки перенесеної нещодавно операції. «Він узяв із собою в санаторій книгу «Путешествие на тот свет», - згадує донька Ганна, - і він його здійснив. Тільки завдяки рішучим діям Олександра мій батько повернувся до нас». До речі, по виході з лікарні, Дмитро не став продовжувати читання цієї «містичної» книги.

Тепер Дмитро та Олександр підтримують стосунки. «Тільки-но вчора розмовляли по телефону», - розповідає Капканець. Виявилося, що рятівник і врятований навіть народилися в один день. Тепер, правда, родина Дмитра запевняє, що 6 серпня також будуть святкувати як другий день народження. Сім'я Скороспєлових висловлює щиру вдячність Олександру та прагне познайомитись з ним та його великою родиною. Олександр має чотирьох дітей. Вони, в свою чергу, не здивувалися, дізнавшись про героїчний вчинок батька. Говорять, це в його дусі. Він ніколи не пройде повз людини, якій потрібна допомога. Мабуть тому, за покликанням, Олександр пішов у пожежну охорону. Улюбленій справі віддав 25 років свого життя. Минулого року у званні старшого прапорщика пішов на пенсію з посади водія начальника Головного управління МНС.

Напередодні Дня рятівника керівництво ГУ МНС України в Запорізькій області представить Олександра Капканця до нагороди.

 

В Облдержадміністрації привітали всіх учасників

Всеукраїнської акції «Герой-рятувальник року» за останні 7 років

 


Ще з давніх-давен Запорозькі казаки славили наш рідний край своїми подвигами та завоюваннями. Століття потому ми продовжуємо традиції легендарного Запоріжжя. Всеукраїнська акція "Герой-рятувальник року", що проводить МНС України, об'єднує відчайд

ушних людей, непересічних особистостей, які проявили му

жність та героїзм під час рятування людей, майна, ліквідації пожеж, аварій, надзвичайних ситуацій, стихійного лиха тощо. Чимало прикладів героїзму знає й

Запорізька земля. Тут вже сформувалася велика родина героїв-рятувальників. І з кожним роком їх стає все більше. Героїзм не має строків придатності! Тому 12 жовтня вперше в області, та й в Україні, під патронатом Голови облдержадміністрації пройшла урочиста церемонія вшанування мужності та героїзму учасників акції «Герой-рятувальник року». Всі наші герої за останні 7 років зібралися разом в Запорізькій облдержадміністрації, 40 чоловік, в тому числі дітей, аби ми ще раз

нагадали їм, що ми пам'ятаємо їхній подвиг, шануємо і дякуємо від імені всіх мешканців області. На гідних громадян нашо

го регіону чекала безліч сюрпризів та подарунків від Запорізької ОДА та

Головного управління МНС України в Запорізькій області.

Героїзм – риса, яка не знає вікових меж. Так, наприклад, наймолодший гість програми

навчається зараз у 8-му класі, а найстарші герої – пенсіонери. Небезпека в нашому

житті, на жаль, чатує на кожному кроці. Вогонь, вітер, вода, вибухонебезпечні предмети,

отруйні речовини – все те, з чим довелось стикнутися віч-на-віч нашим героям.

Сьогодні строга 200 зала адміністрації перетворилася на урочисту аудиторію. Пісні про героїчну професію рятувальник наповнили серця всіх гостей гордістю за свою Вітчизну.

На початку заходу учасники свята подивились відеоролик «Ми – воїни спасіння!»,

підготовлений на основі оперативного відео прес-служби облуправління МНС. Кожен учасник акції «Герой-

рятувальник року» отримав квіти та сувенірну продукцію з символікою МНС на пам'ять. А

в холі облдержадміністрації увазі гостей свята була представлена експозиція «МНС очима дітей».

Свято розпочалося веселими, енергійними нотками. На сцені виступила команда-лауреат Всеукраїнських фестивалів Дружин юних пожежних навчально-виховного комплексу №77 Шевченківського району м. Запоріжжя «Ми – запорожці!». Яскраві костюми, талановита акторська гра та справжні знання

рятувальної справи вразили глядачів. Серед яких, до речі, окрім героїв, були діти Запорізьких шкіл, офіцери МНС, ветерани пожежної охорони та журналісти.

Після яскравого номеру «Героїв-рятувальників» особисто привітав Губернатор Запорізької області Борис Петров. «Безпеку населення нашого краю багато років

забезпечує Головне управління МНС України в Запорізькій області – це серйозна організація, де працюють підготовлені, досвідчені професіонали. Проте є й цивільні люди, звичайні запоріжці, які волею долі стали свідками надзвичайної події, однак не розгубились, а врятували життя сторонній людині, яка потрапила у біду. Не к

ожна людина здатна на подвиг, адже це ризик втратити своє власне життя», - зазначив Борис Петров. Від всієї запорізької громади очільник регіону висловив вдячність «Героям рятувальникам» та вручив їм цінні подарунки. «Ми вас пам'ятаємо і завжди будемо пам'ятати», - сказав Борис Петров.

До привітань приєднався і Віце-прем'єр-міністр України Сергій Тігіпко, який цього дня

перебуває у Запоріжжі. Він висловив щиру радість з приводу того, що зміг сьогодні завітати на такого роду захід. «Країна починається з небайдужих людей! Слава Господові, що такі люди є в Україні!», - сказав Сергій Тігіпко.

Звернувся до учасників акції і начальник Головного управління МНС України в Запорізькій області генерал-майор служби цивільного захисту Олексій Лепський. «Співр

обітники МНС, рятуючи людей, виконують свої службові обов'язки. Звичайні громадяни в екстремальних ситуаціях керуються людяністю та бажанням допомогти. Ми раді сьогодні вітати в цій залі як людей почесної професії рятувальник, які кожен день ризикують своїм життям заради спасіння інших, так і громадян області, в тому числі дітей, які не змогли пройти повз чужої біди», - сказав Олексій Лепський. Від імені всіх рятувальників Олексій Лепський висловив подяку Губернатору Борису Петрову. «Лише разом ми можемо зробити життя безпечнішим», - наголосив головний рятувальник.

Від імені ветеранів пожежної охорони виступив Микола Коріщенко. Він висловив упевненість, що сьогоднішній захід є дуже важливим для суспільства. «Я віддав пожежній охороні більше 40 років життя і я можу сказати, що наш Запорізький гарнізон завжди був одним з найкращих ще у Радянському союзі, потім - в Україні. Нам, ветеранам, дуже приємно бачити, що нашу справу продовжує така достойна зміна. Так тримати!», - закликав Микола Дмитрович.

Герої також не залишилися осторонь. У свою чергу, від імені всіх учасників Акції «Герой-рятувальник року» слово сказав Дмитро Осіпов – лауреат Акції у 2007 році. Тоді 26-річний Дмитро відпочивав на березі Дніпра і врятував чоловіка, що тонув. «Жоден з нас не вважає себе героєм. Ми впевнені, що жодна нормальна людина не пройде повз чужого горя. Але ми дуже вдячні адміністрації та рятувальникам за увагу. Сподіваємось, що такі зустрічі стануть традицією на Запоріжжі», - зазначив Дмитро Осіпов.

Ще одним сюрпризом для гостей свята став виступ лауреата міжнародних та національних фестивалів військово-патріотичної пісні, володаря гран-прі Першого фестивалю героїко-патріотичної пісні серед працівників МНС, співробітника Головного управління МНС в Харківській області капітана служби цивільного захисту Вадима Стремоухова з пісенною композицією «Рятівник».

По закінченню урочистої церемонії в облдержадміністрації, всі герої сучасності разом поклали квіти до пам'ятника «Скорботної матері», після чого на них чекала розважальна програма у «Кінному театрі» на острові Хортиця.

 

Юні герої Микита Шмигля та Вєня Гарбузюк

отримали визнання та подарунки за свій подвиг


 

26 листопада в актовій залі 20-ї школи м. Запоріжжя зібрались всі учні та педагоги. На урочистий захід завітали почесні гості: заступник Голови Запорізької облдержадміністрації Станіслав Лимарчук, начальник облуправління МНС Олексій Лепський та його заступник Євген Соловйов. А «винуватцями» події стали випускники 20-ї школи Микита Шмигля та Веніамін Гарбузюк.

Нагадаємо історію травневого дня 2009 року, яка потрясла наше місто. Психічно хвора жінка викинула свою маленьку доньку у Дніпро з мосту Преображенського. На щастя, за волею долі, дівчинка не померла від удару об воду та не потонула. Свідками жахливої картини стали дев'ятикласники Саша Зайцев, Вєня Гарбузюк, Микита Шмигля, Максим Шевченко, Паша Горін та Ілля Граур, які гуляли по Хортиці. Юнаки одразу кинулися на допомогу. Вони розуміли, що малеча надто далеко від берега. Самі вони будуть плисти досить довго. А в такій ситуації дорога кожна секунда. Вся надія була на те, що вдасться

geroy06_10

знайти човен. Найближчим місцем, де могли бути люди і човен, був будівельний майданчик нового мосту. Туди й кинулися школярі та не помилилися. На допомогу дитині вийшов човен. Одразу ж було викликано "швидку" та міліцію. 3-річну Катю Лагоду врятували. Дівчинка була госпіталізована до реанімаційного відділення Запорізької міської багатопрофільної дитячої лікарні №5. Наразі дівчинка проживає зі своєю бабусею. Її мати знаходиться у психіатричній в'язниці.

Шестеро небайдужих молодих людей стали учасниками Всеукраїнської акції «Герой-рятувальник року», отримали Грамоти Головного управління МНС у Запорізькій області. У жовтні цього року під патронатом Голови облдержадміністрації пройшла урочиста церемонія вшанування мужності та героїзму учасників акції «Герой-рятувальник року» за останні 7 років. 40 чоловік, в тому числі дітей, зібралися разом, аби ми ще раз нагадали їм, що ми пам'ятаємо їхній подвиг, шануємо і дякуємо від імені всіх мешканців області. На гідних громадян нашого регіону чекала безліч сюрпризів та подарунків від Запорізької ОДА та ГУ МНС. Вєня Гарбузюк та Микита Шмигля не змогли бути присутніми на тій

зустрічі. Тому сьогодні їх запросили у рідну школу, аби вони все-таки отримали заслужені подарунки. Станіслав Лимарчук та Олексій Лепський вручили героям аерогрилі, які обов'язково стануть у нагоді для молодих чоловіків, що тільки-но починають самостійне доросле життя.

«На історіях сорока запорізьких героїв-рятувальників ми хочемо показати підростаючому поколінню приклад мужності та патріотизму, проявлених звичайними людьми у повсякденному житті. Люди знають імена знаменитих людей, спортсменів, науковців тощо. Ми вважаємо, що наші герої також заслуговують на визнання», - сказав Станіслав Лимарчук.

«Запорізька земля – багата на героїв. Але, більш за все радіє серце, коли мужність проявляють діти та підлітки. Адже вони – наше майбутнє, наша гідна зміна», - звернувся Олексій Лепський. Він подякував батькам та вчителям хлопців за гідне виховання та запросив всіх шістьох молодиків до навчання у вищих навчальних закладах МНС України. «Нам потрібні такі люди!», - наголосив головний рятувальник області.

Пишається своїми вихованцями і директор НВК №20 Валерій Шульга: «Вони завжди бажані гості у стінах нашої школи. Вони – приклад для молодших дітей!».


   
Герой рятівник
15 Вересня18:31 Герой-рятівник року 2014
15 Грудня15:49 Герой рятівник року 2015
15 Вересня18:30 Герой-рятівник року 2013
11 Грудня10:45 Герой-рятівник року 2012
27 Вересня16:11 Герой-рятівник року 2011
27 Вересня16:10 Герой-рятівник року 2010
27 Вересня16:09 Герой-рятівник року 2009
27 Вересня16:07 Герой-рятівник року 2008
27 Вересня16:06 Герой-рятівник року 2007
27 Вересня16:02 Герой-рятівник року 2006
Герой рятівник